Озонотерапія в післяопераційному лікуванні хворих на початкові форми ендометріозу

Берегова Ю.П., Ковшар К.Ф.
Одеський державний медичний університет
м. Одеса, Україна
yulika25@mail.ru
Вступ: В умовах хімічних підприємств має місце підвищення частоти ендометріозу у жінок, що тривалий час контактують з малими дозами летючих ароматичних вуглеводнів. Сучасні методи лікування зовнішнього ендометріозу у хворих потребують урахування перебігу захворювання, особливо після лапароскопічних втручань. Для підвищення ефективності післяопераційного лікування зовнішнього ендометріозу на основі вивчення деяких ланок гормонального гомеостазу у жінок нами був використан метод озонотерапії.
Матеріали і методи дослідження: Обстежено 65 жінок, хворих на зовнішний ендометріоз І-ІІ ступеня, що тривалий час контактували з малими дозами летючих ароматичних вуглеводнів, яким була зроблена лапароскопічна ендокоагуляція ендометріоїдних вогнищ, вони склали основну групу. В групу порівняння ввійшли 32 жінки, хворі на зовнішній ендометріоз І-ІІ ступеню, що не мали контакту з ароматичними вуглеводнями. 30 здорових жінок контрольної групи не працювали в умовах несприятливого професійного середовища. Всі жінки були були репрезентативні по віку та стажу роботи. Ефективність післяопераційної терапії оцінювали за станом гормонального статусу.
Результати досліджень та їх обговорення: Симптомами зовнішнього ендометріозу у обстеженних хворих основної групи були хронічний симптом тазової болі (56%), порушення менструального циклу (100%). Останній клінічно реалізувався дисменореєю та передменструальним синдромом. Гіперменструальний синдром зустрічався в перші роки праці в 50% випадків; зі збільшенням стажу роботи частіше спостерігався гіпоменструальний синдром (55%), синдром виснаження функції яєчників (25%) і ранній клімакс (15%). Нами виявлена дисфункція в системі гіпофіз-яєчники у хворих основної групи. При стажі роботи до 10 років у жінок основної групи середній рівень ФСГ був підвищеним в порівнянні з особами контрольної групи. В фолікулінову фазу він складав 9,0 + 0,9 і 5,7 + 0,7 МО/л. В групі порівняння цей показник майже не відрізнявся від контрольного (5,8 + 0,7 МО/л). Середні величини пролактину у жінок обох груп мали тенденцію до підвищення в порівнянні з контрольною групою, але його продукція не перевищувала нормальні показники 14,4 + 0,7; 12,3 + 0,8 і 11,8 + 0,5 мкг/л. Секреція пролактину у стажованих хворих порівняльної групи була нижча, ніж у хворих контрольної групи 7,8 + 0,9 мкг/л; а у пацієнток основної групи цей показник був ще менше: 6,9 + 0,8 мкг/л. Як у нестажованих, так і у стажованих жінок основної групи рівень естрадіолу в фолікулінову фазу не мав істотної різниці 310 + 11,6 і 295,1 + 30,5 пмоль/л при 270,1 + 23,1 пмоль/л в контрольній групі). Такі ж закономірності виявлені в лютеїнову фазу 543,2 + 70,8 і 512,1 + 84,5 пмоль/л при 390,7 + 41,8 пмоль/л в контрольній групі. Зниження кількості гормону було виявлено лише в периовуляторний період. Такі ж зміни спостерігаються і в секреції яєчниками прогестерону. Його рівень зменшується тільки в лютеїновий період і досягає 15,4 + 2,3 нмоль/л у нестажованих і 13,1 + 2,3 нмоль/л у стажованих робітниць основної групи. У осіб групи порівняння цей показник дорівнює 26,0 +3,3 нмоль/л, а в контрольній групі він становить 45,5 + 3,20 нмоль/л.
Таким чином можна констатувати, що порушення в досліджуваній нами гіпофізарно-яєчниковій системі у жінок починаються ще в перші роки роботи і пов’язані як з прямою, так і опосередкованою дією на гіпофіз та гонади несприятливих професійних чинників, що спочатку реалізується в підвищеній продукції ФСГ на тлі нормопролактинемії, а при подальшій роботі — гіпопролактинемії. Дисфункція в яєчниках проявляється в абсолютній гіпопрогестеронемії в лютеїновий період, що призводить до стійкої ановуляції і формуванні ендометріоїдних гетеротопій.
Нами був розроблений лікувальний комплекс, в склад якого входила озонотерапія у вигляді: великої аутогемотерапії, ректальних та піхвових інсуфляцій озонокісневих сумішій. Форма та кількість процедур озонотерапії призначались в залежності від об’єму виконаної лапароскопічної операції та гормональних порушень.
Після проведеного лікування рівень гормонів: естрадіолу, прогестерону, ФСГ суттєво не відрізнявся від рівня показників контрольної групи. При цьому істотного знижувалася частота рецидивів клінічних проявів ендометріозу, а у хворих з позитивними репродуктивними намірами в перші 6 місяців наступала вагітність.
Висновки
1. У хворих на ендометріоз підвищується продукція гонадотропних гормонів, що в подальшому призводить до ановуляції, ендокринної неплідності.
2. Розроблений післяопераційний лікувальний комплекс, який включає диференційоване використання озонотерапії дає змогу нормалізувати гормональний гомеостаз, знизити частоту рецидивів і інтенсивність клінічних проявів симптомів ендометріозу у робітниць після лапароскопічних втручань.
3. Озонотерапія сприяє покращенню результатів лікування, що проявляється підвищенням репродуктивних результатів на 39,9%.

Список літератури

Семенюк Л.М. “Стан функції системи гіпофіз-яєчники у робітниць машинно-будівної промисловості, що страждають ановуляціями”. Дис. канд. мед. наук. – Київ, 1996. – 134с.

Сердюк А.М. “Екологічна ситуація в Україні: теперішній стан та шляхи профілактики” // Журнал АМН України. – 1997. – Т3, №2 — с.218 – 230.